«Христина була вчителькою у школі в маленькому селі…Про свій позитивний ВІЛ-статус Христина дізналася під час вагітності… Не знаючи, куди бігти і кому поскаржитися, вона розповіла про свою проблему сільському священнику. Буквально на наступний день всі односельці почали її гнобити. Їй вибили шибки в будинку, не дозволяли брати воду з криниці, влаштували їй бойкот. Жінка залишилася наодинці із собою, була змушена переїхати до міста, винаймати там житло. Бог для неї перестав існувати…» (з книги «ВІЛ: віра надія, толерантність»).
Скільки людей, що живуть з ВІЛ, змушені були переїхати, зіштовхнувшись із людьми, які не зрозуміли їх та не підтримали. Як важливо аби поруч були ті, хто можуть вислухати, прийняти та допомогти.
17 листопада 2021 року координаторка проєкту «Позитивна віра» Наталія Гейман відвідала Дніпровську духовну семінарію, де провела серед семінаристів інформаційну зустріч щодо ВІЛ-інфекції та людей, які живуть з ВІЛ.
Розмова розпочалася саме з цієї історії про жінку, яка будучи при надії звернулася за допомогою і порадою до духовного наставника. Проте, через упередження і незнання, зіштовхнулася із дискримінацією та стигмою зі сторони священника та громади.
Під час зустрічі вихованці духовної школи активно обговорювали як має вчинити священник, якщо до нього прийде вірянин, який хворіє на ВІЛ чи на інші соціально значущі захворювання.
У палкій дискусії всі зійшлися на тому, що найправильніше буде вислухати особу, підтримати духовно і знайти можливості, щоб допомогти.